09 листопада, відповідно до Постанови Президента України від 1997 року, встановлено в Україні День української писемності та мови. Для відзначення цього свята бібліотекарі Центральної районної бібліотеки разом з вчителем української мови Золотар О.В. провели для учнів Мангуської загальноосвітньої школи №1 літературну годину «Наша мова калинова-кохана українська мова». Ведучі свята, бібліотекарі Р.А.Ахбаш , Г.М. Парамонова розповіли присутнім про виникнення письма у східних слов’ян, про витоки нашої мови, її місце серед інших слов’янських мов.Звернули увагу на значенні рідного слова в житті кожного українця та закликали бути гордими громадянами своєї країни, бо ми належимо до такого прекрасного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову. Цікава розповідь бібліотекарів та використані відеоматеріали допомогли присутнім пригадати та розширити знання про історію виникнення української писемності, її найдавніші пам’ятки, створення слав’янської абетки, перших книжок. В ігровій формі учні мали змогу продемонструвати знання правильного використання мовленнєвих форм.
Головна мета заходу - ознайомити учнів з історією України, виховувати почуття глибокої любові до української мови,бути патріотом своєї Батьківщини.Присутні мали змогу насолодитися мелодійністю та красою поетичних творів українських письменників,які читали учні Дорогань А., Хайрутдинов Ю.,Гюльпак В.,Лопатіна Д., прослухати сучасні українські пісні. Працівники бібліотеки підготували та оформили книжкову виставку «Рідна мова- пісня солов'їна». Людина засвоює мову змалку від батьків, від оточення. Але, щоб добре знати мову,спілкуватись грамотно і вільно, потрібно усвідомити структуру мови як системи, збагнути її закони. Збагатити свій словниковий запас, а також знання про минуле свого народу, його традиції та звичаї можна за допомогою книжок. Бібліотекар Г.М. Парамонова провела огляд літератури «Дорогоцінна скарбниця».
Бережімо, шануймо рідну мову, - цей невмирущий голос України. Пам’ятайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені. Як сказав В.Сосюра: «І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою».
Для людини будь-якої нації найвищий сенс життя у тому, аби не цуратися свого роду, не соромитися походження, ніколи не забувати рідної мови. Треба шанувати предків, знати їх історію, дорожити корінням, від якого пішло наше життя.
|